Ідеальна надуманість

Сон на парах самий солодкий..ммм...то я в одну суботу на парі зі системології..)

життя рухається по інерції, поступово набираючи обертів, і інколи здається, що ти вже не можеш його призупинити, і мчиш на шаленій швидкості на автопілоті повністю довірившись долі. Але бувають моменти, коли нас затягує у вир, і ти заново переживаєш різноманітні життєві моменти. Таке відчуття, що я настільки втратила здатність керувати своїм життям, що не можу вибратись з цієї одноманітності. Черговий навчальний рік, черговий день народження, ті самі люди, ті самі жарти...Черговий хлопець, ті ж самі проблеми...І як би я не намагалась звернути вбік, обрати інший шлях, інший поворот, я все одно потрапляю туди звідки вирушала. Всі мої намагання типу: вступ на заочну форму навчання для здобуття другої освіти, нові знайомства, зміна життєвих поглядів...все це не спрацьовує. І я знову посміхаюсь,тим самим людям, знову вирішую ті ж самі проблемні ситуації, навіть дискусії і сварки не приносять задоволення, тому що наперед знаю відповіді і аргументи моїх опонентів, або ж виправдання чи звинувачення зі сторони чергового "коханого". Однотипні фрази, поведінка, нічого справді нового....чи може то в мене з віком поглиблюється депресивний стан. Або ж я просто засмучена, тому що деякі, справді дорогі мені, люди забули про мій день народження.


Але не зважаючи ні на що, я вдячна за те, що мої справжні друзі завжди поруч...)(Я, Марта і Ліля)

Останнім часом багато чим завдячую різним людям, але просто забуваю сказати їм що я їм вельми вдячна і що я їх люблю. І навіть за це фото маю подякувати)))Люблю і обіймаю вас усіх!!!!

Завтра маю здати готову курсову на кафедру....попереду весела нічка!(друшляк я одним словом, ненавиджу робити все в останній момент, але чомусь так зазвичай виходить).
Дивилась Євробачення, сподобалась Естонія та Норвегія,у останньої самий крутий шоубалет!!!!, а ще хлопчик не тільки симпатичний, але весь такий позитивний....ну і ірландські мотиви в пісні це щось!!! І не кажіть що пісня попсова, ну і шо, головне що зараз вона мені приносить найбільше приємних емоцій!
Ну і останнє, я зробила собі нове тату. Корсет на спині.

Шкода що хороших людей починають згадувати і цінувати тільки тоді коли вони помирають. Кожен хто вважає себе українцем розуміє наскільки це велика втрата для українського народу. Ігор Пелих вартий того щоб вписати його ім*я в українську історію великими літерами. Не так багато серед нас патріотів і просто хороших людей, а сьогодні ще на одного стало менше.

Як на мене самий драйвовий табір Національного Альянсу. Цього року поїду втретє.

хочеться вже сонечка й тепла...
швидше б весна прийшла...

а то фото з балу)))




( + )

Я так файно погуляла на зустрічі однокласників, що тепер маю грип...Але пари ніхто не відміняв, тим паче після нововведення згідно якого десять пропущених занять без поважної причини - і тебе відраховують. От так от! А якщо запізнишся на пару, то з тебе знімають стільки балів на скільки хвилин ти спізнився. Я не вельми пунктуальна, тому вже цього тижня встигла написати пояснюючу декану, щодо моїх запізнень...ех...скільки ще я так протягну...
Але то таке, головна подія цього тижня - це Академічний Бал, який відбудеться у четвер, зі справжнім оркестром...)
Бальну сукню привезле, партнера знайшла...залишилось навчитись танцювати, чим і займалась сьогодні. Майстерклас з вальсу давала моя сестричка...) Що з цього всього вийде побачу, але прогрес вже суттєвий. Головне не забути загубити туфельку, щоб мій принц мене знайшов і мій бал перетворився на казку...) Але спершу треба вилікуватись, а то соплива Попелюшка, то не вельми гарно...)))

нещодавно повернулась з Карпат, куди разом з своєю коханою групою Пл-31 їздила святкувати перетин середини навчання, так званий екватор!!!
як не дивно, але в горах є сніг)))
три дні в одному будинку разом з людьми яких знаєш вже 2,5 роки, і ти по іншому починаєш їх сприймати.
гуляли, дуріли, розважались...)
багато яскравих моментів: колиба, баня, кухня, гірські прогулянки....
ця подорож запам*ятається на довго...)



( і тут  )

Я знову в Острозі, знову на навчанні і знову в мережі...
Місяць канікул пролетів непомітно...і ось я знову готова гризти граніт науки. Але перед серйозною роботою ми не погано розважились сьогодні на костюмованій "новорічній" вечірці.







( ще фото )

у мене таке відчуття що люди мене бояться...

сестра говорить що я надто зверхня у спілкуванні, іноді буваю жорстока, і часто виводжу інших з себе...
(вчора рознервувала людину, що їй довелось сьогодні вибачатись за свою поведінку)...але ж треба тримати себе в руках..не піддаватись на моїпровокації або частіше просто якісь дурниці...

може мені треба стати простішою, і тоді люди до мене потягнуться?..)))

але така поведінка гарний спосіб дати людині зрозуміти:
або вона показує що не буде миритись з таким моїм ставленням і варта кращого,
або вона не заслуговує моєї уваги,
ну або тій людині просто пофіг і тоді я не розумію навіщо було починати розмову взагалі.

Жорстока реальність заставляє нас бути егоїстами і не зважати ні на кого.


" Не розкривай людям обіймів - не допомагай їм розіпнути себе"



Але то все внутрішнє, а ззовні я ось така:)

Уже третій день як я не маю можливості виспатись...Спати по п*ять годин на добу це така економія часу, але не зважаючи на те що у моєму розпорядженні 19 годин на виконання всіх справ, я все одно не встигаю...(
Сьогодні у нас в академії проводився рок-концерт, на якому у мене і моїх друзів виникла ідея створити власний унікальний гурт) Якщо врахувати що жоден з нас не має музичної освіти, не вміє грати на інструментах, і вокальні данні хочуть бажати кращого...але ми маємо бажання і натхнення)))) Так приємно інколи поговорити про просто безглузді речі, видаючи їх за щось перспективне і досить реальне і всі з тобою погоджуються і підтримують...- люблю своїх друзів.)

А це вже перші спроби репетиції, ми намагались продумати наш сценічний образ..)


убиточно...)))зате який андеграунд...
хоча на сцені думаю буду виглядати природньо)))
( Картинка 450x600, 56.50 КБ )

інколи тяжко сказати саме головне...
можна розмовляти годинами, постійно бачитись, бути поруч...а так і не сказати саме важливе.
можна говорити про вищі матерії, про різні теорії та гіпотези в той час, коли найпотрібніше для тебе доступне розумінню кожного.
інколи так важко сказати просто люблю...
я хочу це почути, навіть якщо я точно знаю що мене люблять!!!

світова прем*єра шостого фільму "Гаррі Поттер і Напівкровний Принц", яку я так чекала, переноситься з листопада 2008 року на липень 2009, про прем*єру в Україні взагалі мовчу... А я планувала вчергове поїхати до Львова на ГП...не склалось...ех...(((

два роки тому саме цей день вніс кардинальні зміни в моє життя.)
з того часу я дуже змінилась...

Обожнюю мультфільми, особливо японські аніме))) вони такі позитивні.
Тільки що дивилась повнометражну "Сакуру". Тепер з фантастичним настроєм лягаю спати.

P.S.навколо нас стільки всього магічного...головне навчитись його помічати....)))



( Картинка 600x594, 70.48 КБ )

( Картинка 600x611, 28.99 КБ )

Як багато "хочу" у нашому житті. Тільки й чуєш: хочу бути щасливою, хочу мати багато грошей, хочу щоб було так...а не інакше, хочу те..хочу се..., хочу змінити світ....
людські бажання не скінченні, отримавши одне ми одразу висуваємо наступну вимогу.
Але зазвичай наші "хочу" не співпадають з нашими "можу". Куди гірша ситуація коли ти щось можеш, але не хочеш. Можеш гарно вчитись...але не хочеш, можеш бути кращим...але..., і так далі.
Як би було добре коли б наші бажання співпадали з нашими можливостями.

а то фото з Ялти:)) я і мій хороший друг - Денис.)))

Every day is a gift,
that's why it is called the PREZENT.

тиждень тому повернулась з Ялти)))
Була присутня на форумі для молодіжних оранізацій, який оранізовував Фонд Народонаселення ООН.
Тепер я фходжу до молодіжної консультативної ради при цьому фонді)))
але попри сам форум я встигла пройтись по набережній, покататись на пароплаві та навіть відвідати славнозвісне "ластівкове ніздечко" саме там є дерево бажань...цікаво а моє збудеться?
сподіваюсь...

вітаю з ДН:)))